Кого і як захищає трудовий кодекс

Кого і як захищає трудовий кодекс
Перший КЗПП (Кодекс законів про працю) був прийнятий в 1918 році. До цього часу люди користувалися різними статутами, договорами, положеннями, угодами, тимчасовими правилами трудового найму ... Знайти відгомони трудового законодавства можна і в Римському праві. З XIII століття найману працю оформлявся актом коммендаціи, тоді існувало два види холопства: повне і кабальне. У 1649 році після прийняття Соборної Уложення було виключено повне холопство.

Кого і як захищає трудовий кодекс

Кого і як захищає трудовий кодекс


В ті часи господарю достатньо було видати своєму найманому робітникові «в кредит» гроші або якесь майно, які він зобов’язаний був відпрацювати протягом певного терміну, і працівник міг стати холопом на весь період життя господаря. Господар вирішував, компенсована чи працею видана «в кредит» сума, а держава ніяк не втручалася в трудові відносини. У 19-му столітті для регулювання сфери праці був введений принцип договірної свободи, який стосувався фабричних закладів і робітників.

Прийняте Положення було схоже чимось на правила внутрішнього трудового розпорядку нашого часу. Паралельно був виданий закон про наймання, відображення якого можна знайти і в сучасних законодавчих актах про працю, зокрема тоді вже було передбачено видавати працівникам розрахункові книжки, в яких записувалися основні умови найму. Звільнити в ті часи могли за хвороба, зухвалість, погане поводження, а ось самовільну відмову від роботи, дебош або мітинг на робочому місці могли загрожувати арештом. Причиною розірвання трудового договору з ініціативи працівника була тільки невиплата заробітної плати, з цим слід було звернутися до суду.

З приходом радянської влади були висунуті нові вимоги для робітничого класу про захист прав трудящих, часу трудового дня, соціальне страхування, охорону праці і т.д. Забезпечити повне виконання знов виданого трудового законодавства того періоду було складно, враховуючи непросту політичну та економічну ситуацію в країні. Лише з роками це стало частково можливим (в частині фіксованої оплати праці і соціальних гарантій). У зв’язку з відділенням союзних республік від радянської держави було суттєво переглянуто трудове законодавство нової Росії і були прийняті додаткові закони, на те були свої вагомі причини.

Від комунізму і соціалізму ми поки так і не прийшли до капіталізму, але придбали форму ринкової економіки і приватний бізнес, побудований індивідуальними підприємцями та комерційними організаціями. З’явилися недержавні агентства з працевлаштування. Широко стало застосовуватися «тимчасове працевлаштування». Важко уявити людину непрацюючого, коли праця стала матеріальною основою суспільства, побудованого на споживанні, а трудова діяльність є основною умовою існування людини.

При достатку вакантних місць і здобувачів існує дефіцит кваліфікованих працівників і безробіття. Знайти роботу в маленькому місті дуже важко, та й великі міста не радують очікуванням. Щоб добре влаштуватися, потрібно пройти довгий шлях пошуку, співбесід, відмов, при цьому володіти парочкою вищих освіт, красивою трудової біографією та рекомендаційними листами. Роботодавцю дано право вибирати, і тому він вирішує, хто і на яких умовах буде у нього працювати. Звичайно, потенційний працівник може сам визначати для себе право вибору. Але іноді не доводиться вибирати, щоб вижити, підлаштовуватися і виконувати те, що зажадає роботодавець.

Люди погоджуються працювати по 12 годин на день, без компенсації відпусток і лікарняних, при частковому або повному недотриманні умов праці, несвоєчасно отримувати заробітну плату і мовчати, щоб не почути у відповідь на свої претензії: «Все, давай до побачення!» А держава все так само ніяк не втручається в трудові відносини. І Трудовий Кодекс мовчить. Хто його читає? Хіба що юристи, щоб знайти в ньому купу підводних каменів і захистити право влади роботодавця. Ось і виходить, що правда на боці сили. P.S.

В Конституції написано про те, що кожен з нас має право вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці, вибирати собі рід діяльності і професію, а також має право на захист від безробіття. Держава зобов’язана гарантувати ефективне здійснення цих прав, тому як політика держави спрямована на створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини. Непрості нині часи …

Коментарі



Схожі записи

Додайте в соц. мережі

Цікаві відео:

Кращі статті розділу: