Як відкрити свій малий бізнес в США

Як відкрити свій малий бізнес в США

Так, я не адвокат і не маю права практикувати юридичні послуги. Але правильно заповнити всі папірці, форми та юридичні документи я цілком можу не порушуючи закону: я не даю консультацій по трактуванні законодавства, а лише консультації (або прямі) послуги в заповненні юридичних документів. Що мені потрібно ще, так це доотримати для більш твердої легалізації свого бізнесу ліцензію нотаріуса. Отже, задумано – зроблено.

Крок перший. Стаю нотаріусом я ось так: іду в мерію, в відділ нотаріату: заповнюю заяву, отримую брошуру для вивчення закону штату про порядок роботи нотаріусом, оплачую 40 доларів страховки своєї ліцензії від нотаріальної помилки (тобто що б я не наворотів неправильно і який б шкоди це ні мало, я вже прикрита від штрафів та переслідувань своїм страховим полісом), оплачую ще 50 доларів за ліцензію, свій іменний штамп і печатка нотаріуса. Поки заява розглядається на предмет моєї благонадійності і дієздатності, я легенько вивчаю брошурку – сторіночок 10-15.

Термін очікування ліцензії нотаріуса визначений до 30 днів. Я реально отримала за тиждень. Але воно і не до поспіху було – бізнесу-то свого ще немає. Це буде крок другий, паралельний. Тут же в мерії подаю заяву на відкриття власного малого бізнесу. Для цього мені потрібен юридичну адресу.

Це крок третій. Укладаю контракт на рік на невеликий офіс із службовими приміщеннями. Час – 10 хвилин. Коли у мене на руках вже є контракт під адресу, то потрібно дати цьому бізнесу назву і його офіційно застовпити. Для цього тут же, в мерії, мається відділ реєстрації назв (Assumed Names Department).

Це саме йому і потрібно юридичну адресу. Для чого? Справа в тому, що протягом місяця я за свій рахунок повинна опублікувати 4 рази на будь міській газеті наступне оголошення: місто повідомляється, що відкривається бізнес під назвою «Переклади Плюс» громадянкою Лаурою Лі у формі обмеженого приватного підприємництва (що означає лише одного найманого працівника крім мене, господині) за такою-юридичною адресою.

Цими публікаціями як би повідомляється urbis et orbis, що назва «Переклади Плюс» вже захоплено і застолблено мною, і я буду судити кожного, хто надумає скористатися моєю фірмовою маркою. Це був виконаний крок четвертий: термін – місяць. Коли я приношу 4 вирізки з газети (а газета висилає їх по закінченні публікації мені додому), то отримую «добро» і переходжу в іншу двері мерії: відділ отримання ліцензії та номери бізнес-платника податків.

Це був крок п’ятий. Час – 15 хвилин. Все, бізнес відкритий. Все, що я описала вище, відбувалося дуже багато років тому, коли ще вся процедура не була поставлена на електронну основу. Тепер же вся ця процедура (мабуть, тільки крім вибору офісу під бізнес – тут доведеться зад від дивану відірвати і ніжками сходити кудись) відбувається електронно, оплатою через PayРal або кредиткою, а висилка речових бізнес-інструментів (печатки, ліцензії) – по поштою.

Вважається, що (якщо не брати час очікування публікацій) у людини відкриття простої форми малого бізнесу не повинно займати більше 15 хвилин. І зараз так воно і є. А далі все справа в клієнтурі. І це мій останній крок: реклама, презентації і ще раз реклама. Ось тут починають розмовляти гроші. Потрібно давати оголошення в американських, російських, литовських, українських ЗМІ з найбільш повним перерахуванням послуг, потрібно виступати на етнічних радіо, потрібно замовити та поширювати флаєри по всім етнічним бізнесам починаючи з російських гастрономів кінчаючи судами, поліцією, тюрмами і ФБР.

Потрібно битися за ексклюзивне право закріпленого перекладача в державних організаціях, приватних туристичних фірмах, які беруть візитерів з СНД, потрібно вломитися як сокира в масло в усі лікарні міста, щоб стати їх закріпленим телефонним перекладачем: а для цього у мене є ще й медичну освіту, що дає мені прекрасний шанс з’їсти і витіснити всіх моїх конкурентів. Потрібно, щоб мій номер телефону люди пам’ятали напам’ять!

Потрібно придумати щось таке … магнітний календар з рекламою мого бізнесу, авторучка з моїм логотипом і телефоном, майка, «пахва» під пахву, потрібен свій вебсайт, потрібна реклама-розтяжка в російській або українській районі. І гроші, гроші, гроші … для того щоб почати заробляти гроші.

Вважається, що це нормально, коли перший рік малого бізнесу пройшов по нулях. Я була не одна в місті і всі розцінки на всі послуги по місту я, звичайно, знала заздалегідь. Збивати ціну конкурентів вважається непорядним і нерозумним в ділових колах. Тому свою цінову шкалу я встановила на адекватному рівні. Але обійти конкурентів я могла тільки якістю роботи. Якщо вони друкували свої переклади на простий білому папері, то я виконувала їх на гербовому, в красивій рамочці, з золотою самоклеющейся печаткою, з видавленим ембоссер логотипом, в кольорового друку.

Якщо вони робили в одному екземплярі, то я відразу знімала з нього три копії і запевняла їх нотаріально, якщо вони брали поштучно, то при замовленні трьох документів четвертий я робила безкоштовно. Крім того, мої клієнти все отримували подарунки (ті ж авторучки, календарики), а на свята особисті вітання поштою. При роботі з державними та приватними великими компаніями я завжди давала знижку під гарантію передачі наступного замовлення саме моєї компанії. У результаті вже з другого місяця роботи мій бізнес став приносити дохід.

До кінця року мені вже довелося знизити оберти – дохід став перевищувати критичну межу, за якою оподаткування бізнесу значно збільшувалася і такі гроші ставали невигідними. Чи багато доводилося працювати? Каторжно! Але не грошей заради: важливо було вийти на першу сходинку в місті і простояти на ній кілька років. І ось парадокс: це приносило хороші гроші, в яких вже не було первісної необхідності.

Важливим було тільки справа, престиж і репутація. Коли ця мета була досягнута, я зменшила обороти настільки, що сама визначала, скільки замовлень я хочу і можу зробити не в напряг, а скільки віддати заробити стороннім фрілансерам. Коли прийшов час для пенсії я не стала продавати свій прибутковий бізнес: не хотіла, щоб новий недобросовісний володілець чимось міг би зганьбити ім’я моєї компанії.

Я просто згорнула справи – нехай поки полежать згорнутими. Може, мої діти або онуки захочуть продовжити сімейну справу.