Багато людей навіть не замислюються над цим простим питанням тільки тому, що вважають дані поняття ідентичними. Але це помилка. Давайте разом розберемося та переконаємося в їх полярності. Почуття закоханості, це перш за все по суті нав’язлива ідея. Вона пронизана бажанням постійної близькості партнера, при цьому взаємність не грає особливої ролі. У свою чергу, любов будується на повазі та розумінні. Це почуття припускає автономію людини.
А ось для любові присутність взаємності є невід’ємною характеристикою. Якщо закоханість швидко приходить і так само швидко зникає, то любов приходить непомітно і поступово, а проходить дуже повільно або не щезає зовсім. Як мовиться, «з першого погляду» може виникнути тільки закоханість, але не любов.

Закохатися можна в зовнішність, а полюбити – тільки душу. Закохатися можна і за просто так, а ось полюбити – за щось нематеріальне (за вчинки, наприклад). Для закоханості важливі не стільки почуття, скільки відчуття фізичної близькості об’єкта обожнювання. А для любові і розлука не страшна. Такі відносини можна відновити навіть після розриву.

Любов припускає сумісність партнерів, враховує і приймає їх недоліки, а закоханість навпаки – сумісністю нехтує і недоліки ігнорує. Любов навколо себе бачить реальність, а закоханість – ілюзію. Адже ці поняття мають різну природу: любов – раціональну, закоханість – чуттєву. Якщо фундаментом любові є властивості психіки, то закоханості – ситуаційні та гормональні явища.

Почуття любові повноцінно, одним з його основних ознак можна назвати самодостатність. Воно не потребує захисту. У процесі розвитку цього почуття народжується впевненість.

З закоханістю все навпаки: її потрібно весь час захищати, в процесі її розвитку народжуються сумніви.

Причина все та ж: свідомість, керування любов’ю, дозволяє людині правильно оцінити об’єкт протилежної статі, його справи і вчинки.

А божевілля, властиве закоханості, подібного не допускає.

Любов – усвідомлене почуття. Ми можемо його контролювати. Безконтрольні і сумбурні почуття – це закоханість.

Любові властиве довіру, яку не можна назвати характеристикою закоханості. Для любові характерна звичка, а для закоханості – пристрасть. Любові властиве творення, умиротворення, злиття.

Закоханості притаманне руйнування, сплеск емоцій, лише дотик. Ось так можна образно уявити розглянуту тему. Тому обговорювані поняття скоріше можна назвати антонімами, ніж синонімами.

Закоханість можна розрізняти за ступенем сили даного почуття: помірна (потяг), висока (бажання близькості), вища (те саме божевілля, коли з дахів кидаються і вени ріжуть, тобто яке являє собою найбільшу небезпеку).

Часто закоханості ділять ще на природні (підліткову та дорослу) і недоброякісні (наприклад, до недосяжних людям). А ось любов на види за ступенем сили розділити не вийде, адже це почуття є, скажімо знову образно, незмінна конструкція. Тут, скоріше, простіше виділити її суб’єкти і об’єкти: мати і дитина, бабуся і онуки, жінка і чоловік.

Насправді поняття любові і закоханості практично не мають спільних ознак. Хотілося б лише відзначити «жертовність» обох. Так-так, і під закоханості, і в любові доводиться приносити себе «в жертву».

Хтось робить це в меншій мірі, хтось – в більшій (в плані утиску власних інтересів).

Часто заїжджена фраза «Я люблю» насправді означає «Я закоханий», адже про справжнє кохання деколи не доводиться говорити, там і так все зрозуміло.