«Хлопчики і дівчатка ходять по вулицях, їм ніде один одного любити. І якщо нам з тобою ніде любити один одного – давай хоча б разом ходити! »- Співав Майк Науменко років тридцять тому. Зараз начебто і з першим, і з другим легше навіть у районному центрі середньої руки. Але чомусь в будь-якому книжковому магазині можна зустріти кілька шедеврів психології на тему «Як спокусити людину за 60 секунд (або за одне побачення)?».

Розраховані вони в основному на чоловічу аудиторію, але попадаються і спеціально створені для дам. І тренінги на цю тему широко користуються попитом. Називається це явище пікап (прошу не плутати з автомобілем) і воно ставить своєю метою насамперед приголомшити людину, поставити його в незвичну ситуацію, а потім якнайшвидше (бажано в цей же день) домогтися сексуального контакту з ним.

Є, звичайно, і лайт-варіанти, але на загальному тлі вони якось бліді. Витоками цього явища можна вважати піар (створення спеціальних подій) та Еріксоніанського гіпноз укупі з нейролінгвістичного програмування (використання модальностей, рефреймінг, розрив стереотипу). Техніки, що працюють швидко і деколи безжально.

Наприклад, сказати дівчині на вулиці про те, що вона на мене так нахабно вирячився, але я все одно не дам їй номер телефону – не знайомлюся на вулицях. Далі – більше, і так до самої ліжку. Загальні правила – дівчисьок стравлювати між собою («між жінками дружби не
буває»), хлопців робимо на час союзниками або швидко ставимо у вкрай недоречні положення (варіантів маса – хоч пивом з сечогінним
пригостити).

Єдиний великий плюс – всі ці маніпуляції потрібно проробляти тільки на вільну від алкоголю та іншого зілля голову. Масовість цього явища, думаю, нав’язана ззовні культом наростаючого споживання і нескінченного прагнення до успіху. А ще швидшими темпами сучасної міської, інформаційної життя. Як співав про одну дівчину Армен Григорян: «Вона вимірює свій час в літрах, плейбоя, грошах, а любов – в кількості раз».

Хто ж в першу чергу прагне практикувати пікап?
Можна виділити три типи чоловіків.
1. Закомплексовані, сором’язливі завдяки відповідному вихованню, психотравмі або особливостям характеру. Намагаються отримати в свої руки чудо-зброю («секс-бомбу»), минаючи етапи знайомства і залицяння. Іноді отримують і заспокоюються, іноді – глибоко розчаровуються в пікапі.

2. Гравці, пересичені по своїй природі люди, які сприймають навіть просте відсутність удачі як особисту катастрофу – свого роду «емоційні
наркомани». Можуть легко переключатися на інші нехімічні залежності – азартні ігри, трудоголізм та інше.

3. Люди з явними психічними відхиленнями, аж до клінічних психопатів і шизоїдів. Вони просто не в змозі отримувати задоволення від життя природним шляхом, яким йде більшість. Деяких здатна урезонити консультація психіатра, перехідна в багаторічна вдумливе спілкування. Які наслідки пікапа? Чесно кажучи, про позитивні приклади позбавлення від комплексів я тільки чув. Але точно знаю, що для регулярно практикуючого пікапера жінка стає об’єктом зразок спортивного снаряда або просто видобутку.

Вона позбавляється особистісної, суб’єктної суті, і життя такої людини подібна відображенню кривого дзеркала. Самотність у душі тільки наростає. Що стосується жінок – небагато стають самі схильними до проміскуїтету (частій зміні статевих партнерів), а це вже поведінкове відхилення.

Більшість же випробовують переживання, подібні посттравматичного стресового розладу або просто відчуття пережитого факту шахрайства. Масовість пікапа говорить нам про те, що здавна вічні цінності (такі як любов і дружба) знецінюються, стають рідкісними і навіть ганебними (як читання Святого Письма в метро).

А дарма. Адже якщо ми підемо таким шляхом, нам нагадають про вічне тільки діти й онуки. Якщо будуть і якщо встигнуть.