Поняття гештальт терапії з’явилося на початку двадцятого століття завдяки німецькому психотерапевта Ф. Перлсу. Його теорія була заснована на трьох актуальних в той час психологічних школах: екзистенційне, психоаналізі і феноменології.

Основні принципи цього підходу свідчать, що психіка людини досить гнучка і саморегулююча система, вона здатна пристосовуватися до навколишнього її середовищі, тоді як сама людина повинна нести відповідальність за свої бажання і дії. Для формування цієї відповідальності гештальт терапія пропонувала фокусувати свідомість людини на поточний момент, адже якщо немає фокусування на зараз, немає і усвідомлення, а значить, немає і відповідальності. Цей принцип «тут і зараз», є провідним в практиці гештальт психологів.

Ще один принцип – принцип форми, описує систему потреб людини в рамках гештальт терапії. Цей принцип означає, що потреби людини є формою, що виділилася із загального фону. І поки певні потреби не будуть задоволені, людина не буде відчувати себе щасливим і спокійним. Задоволення потреби або закриття гештальта – це основне завдання людини. При цьому завдання це повинно вирішуватися усвідомлено і цілеспрямовано, реалізуючи перший і основний принцип відповідальності людини за свої вчинки.

Вирішуючи цю задачу, людина навчається не тільки відповідальності і можливості розуміти свої власні бажання, а й отримує можливість проживати кожну мить свого життя повноцінно і відчувати справжні емоції, що стосуються окремого поточного моменту.