У наукових виданнях були описані ряд стратегій пропаганди гігієни рук в медичних установах. Ці стратегії вимагають навчання і мотивування персоналу або змін системи. Одні стратегії ґрунтуються на епідеміологічних доказах, інші – на досвіді авторів та інших дослідників, а також на оглядах знань, що існують в цій галузі.

Деякі стратегії можуть бути недоцільними в одних умовах і корисними в інших. Зокрема, зміна миючого засобу може бути доцільною в медичних установах з великою зайнятістю персоналу і потребою в гігієні рук, коли миючі засоби на спиртовій основі недоступні.

Питання наскільки здатне навчання персоналу, індивідуальні заняття з удосконалення техніки, належну винагороду, адміністративні санкції, активну участь в пропаганді лідерів організації, посилене відчуття небезпеки для здоров’я, самоконтроль, відчутне соціальне тиск або поєднання цих факторів змусити медичних працівників суворо дотримуватися правил гігієни рук, все ще залишається відкритим. В кінцевому рахунку, дотримання рекомендованих правил гігієни рук має стати частиною культури безпеки пацієнтів, коли незалежні чинники якості взаємодіють в ім’я досягнення загальної мети.

На основі цих гіпотетичних міркувань і успішного досвіду деяких медустанов, можна зробити висновок, що стратегії, спрямовані на те, щоб змусити медичних працівників суворо дотримуватися правил гігієни рук, повинні бути різноплановими.