Що ми знаємо про полин

Рід Полин (Artemisia) в світі налічує від 400 до 550 видів, поширена полин переважно в Північній півкулі. Згідно «Флорі СРСР», на території колишнього союзного держави виростає близько 195 видів, по зведенню 1995 року – 223 виду. Ботаніки відзначають надзвичайно високу екологічну пластичність рослин: вони
виростають від арктичних пустель до Каракумів, від морських узбереж – до
гір. Це воістину рослини-«екстремали»! Вони легко витримують коливання температури від 00С до +400 С, ростуть в збезводненої пустелі і бідних субстратах гір. Родове назва Artemisia, на думку одних вчених, походить від грецького слова
«artemes», що означає – здоровий, оскільки полин славилася сцілюючими
властивостями.

До нас дійшли відомості Плінія Старшого, що переможців в бігу нагороджували соком полину, оскільки він допоможе зберегти здоров’я, а це – дорогого коштує! За іншими джерелами, рослину назвали Артемізіею в честь дружини царя Мавзола, яка, нібито, вилікувалася цим скромним рослиною. Згідно з легендою, Артеміда була покровителькою породілей, і нібито вона вперше використала полин як родопомічний засіб. У Єгипті та Китаї теж знали про цю властивість рослини. А жерці Ізіди, богині родючості і материнства, носили вінки з полину, щоб вона захищала від поганого впливу і нещасть.

Видове назва absinthium в перекладі з грецької мови значіть «без задоволення», так як ліки з полину дуже гіркі на смак. Російська назва «полынь» походить з слов’янського «полети» – горіти, від гіркого присмаку, від якого в роті горить. На Русі в деяких обрядах обов’язково використовувалася полин як захист від відьом і русалок. У Білорусі пучок полину над дверима служив оберегом від поганих очей і чаклунства. У Росії під Новий рік і Різдво обов’язково обкурювали полином будинку та стайні, виганяли поганий дух. З цією метою спеціально полин заготовляли на Успіння, 28 серпня, освячували і зберігали в церкві, поки не знадобиться.

Образ Батьківщини у багатьох письменників і поетів асоціюється з полином. Наприклад, поема XIX століття А.Н. Майкова «Емшан», віршований варіант повісті про Емшан-траві (по-тюркською – полин) з Волинському літописі. Гіркота полину – це гіркота людських страждань і сліз, образ печалі і смутку. Надприродні сили приписували в минулому і іншого виду полину – звичайної, званої чорнобильника (Artemisia vulgaris) через чорних засохлих стебел, які залишаються на зиму. В
ніч на Івана Купала з чорнобильника плели вінки на голову, оперізувались
травою, щоб захистити себе на весь наступний рік від нечистої сили.

Гіркоти полину володіють сильними лікарськими властивостями, які були відомі з глибокої давнини. Її застосовували як жовчогінний, шлункове, сечогінний, глистогінний засіб.

Авіценна зазначав сік полину як сильне протиотруту. А якщо в чорнило додати сік, то написану ними книгу не будуть псувати миші. За часів воєн і епідемій подрібненої сухою травою і обкурюванням полином боролися з інфекцією, вошами і блохами.

У Китаї спеціальними сигаретами з полину припікають рефлексогенні зони на тілі. Не слід, однак, захоплюватися вживанням полину. Систематичне застосування і великі дози можуть викликати тяжкі отруєння і ураження нервової системи.

На початку XX століття у Франції через негативний вплив великих доз абсенту було введено заборону на його випуск і вживання. Так що, вживаючи напій з полином (абсент, вермут та ін), пам’ятайте: «Що занадто, то не здраво!» Якщо у вас на дачі, городі чи просто біля будинку росте полин – не знищуйте її! Нехай вона оберігає вас від хвороб і лихого ока.