Загін гризунів включає в себе 2277 видів. Їх об’єднують певні спільні біологічні риси: відносно невеликі розмір і маса тіла, постійно зростаючі і вимагають сточування зуби. Характерно, що коли тварина небудь гризе, його зуби не тільки сточуються, але і самозаточуються. Більшість гризунів активні вночі і в сутінках. Форма і довжина лап і хвоста залежать від способу життя тварини.
Я вирішила розібратися, яких гризунів можна тримати в домашніх умовах і які правила для цього потрібно дотримуватися.

1. Білячі – Білка. У нас зустрічається тільки звичайна білка. Цей вид включає в себе багато підвидів. Білка – невеликий звір з довгим тільцем, китицями на вухах й дуже пухнастим хвостом. Влітку шерсть руда або бура, взимку – сіра або чорно-коричнева. У неволі білки доживають до 10-12 років, в природі ж білка старше 4 років вважається старою.

Харчування: насіння хвойних дерев, жолуді, горіхи, гриби, бруньки та молоді пагони дерев, ягоди, фрукти, деякі види лишайників, трав’янисті рослини, корми тваринного походження (комахи та їх личинки, яйця, пташенята, дрібні хребетні).

Домашньому звірку можна давати сир, сир, відварене м’ясо, відварну рибу. У клітці постійно повинна знаходитися чиста вода. Бажано покласти мінерально-сольовий камінь. Білка робить запаси на зиму, але рідко ними користується. Білка швидко приручаються, їсть з рук, дає себе погладити. Агресії до людини не проявляє, але захищає себе.

Зупиняти її на бігу небезпечно: може відчутно вкусити. На кличку не відгукується. Запаху практично не має. Білці необхідна простора клітка з колесом. Гніздо вона робить з вати, ганчірок, паперу, листя і хвої. Якщо білка знає свою клітку, її можна випускати погуляти. Вона сама повернеться на місце. Білка розмножується в неволі.

Однак у природі самка сама вибирає самця, що може створити проблеми при штучному розведенні.

Послід – 1-3 рази на рік по 3-10 більчат. Активна круглий рік, в сплячку не впадає. Уживається з представниками свого виду, проте в період запасання на зиму може проявляти агресію.

Білку можуть згубити харчове отруєння, шкірні паразити, глисти. Необхідно часто прибирати в клітці, видаляти їжу з ознаками псування.

2. Суслик. У нас пошірені представники декількох видів ховрахів. Найбільші досягають 38 см в довжину. Хвіст від 4 до 10 см, забарвлення різноманітна, зустрічаються екземпляри з зеленуватою шерстю. Покриті смужками, плямами, крапом. Це дозволяє їм залишатися в траві непоміченими. Ховрахи рідко живуть у природі довше 4 років. У неволі термін його життя більш тривалий.

Харчування: наземні та підземні частини рослин, насіння рослин, зерно, комахи та їх личинки, плоди дерев, горіхи, баштанні рослини. Деякі види ховрахів роблять запаси на зиму. Суслик практично не приручаються, боїться людини і не підпускає його до себе.

Спостерігати за ним не дуже цікаво: ховрах малоактивний, спить більшу частину дня або стоїть «стовпчиком» біля нори або будиночка. Може сильно вкусити, однак віддасть перевагу рятуватися втечею, якщо ви захочете його погладити чи помацати. Для утримання будинку або в квартирі не підходить: його виділення мають різкий запах. Але у дворі можна обладнати йому вольєр.

Оскільки є ризик, що ховрах прокопали у м’якій землі нору з виходом за межами вольєра і втече, підлогу потрібно утрамбувати або покрити щільним матеріалом. У вольєрі обов’язково повинна бути трава. Будиночок ховрах собі зробить сам – з трави, кори дерев. У природі вони живуть у норах з отнорками для туалету і коморою.

Ховрахи – одинаки, вони дуже рідко живуть парами або колоніями. У неволі потомство дають рідко. На зиму впадають у сплячку. Іноді сплять до 6-7 місяців. У місцях, де теплі зими, сплять 2-3 місяці. Деяким ховрахів властиво впадати у сплячку навіть влітку, якщо недостатньо харчування.

Бабак. Представник бабаків, що живе на території Росії, – байбак. При гарному харчуванні довжина тіла байбака досягає 70 см, а вага – 10 кг. Тіло товсте, масивне, з великою головою на короткій сильній шиї. Лапи потужні з довгими кігтями. Шерсть піщано-жовта. Кінчики шерстинок бурі. Хвіст короткий.

Харчується в основному рослинною їжею: цибулинами, кореневищами, листям, гілками і нирками рослин. У день може з’їсти до 1,5 кг зеленого корму. Плоди та насіння не переварює і не засвоює. Може поїдати молюсків, комах, личинок, сарану. У неволі бабаки охоче поїдають м’ясо, яйця, сир, горіхи. Бабаки практично не п’ють, задовольняючись вологою, одержуваної з соковитих кормів. Запасів на зиму не роблять. Тривалість життя в природі 10-12 років, у неволі триває до 14 років.

Живуть колоніями, тому одному звірові буде нудно. Краще в неволі тримати їх парою. Самка охоче годує чужих дитинчат, може прийняти їх разом зі своїми в сім’ю. Характер у звірків миролюбний, вони рідко б’ються і майже не сваряться між собою. У неволі їм потрібна простора клітка з великим міцним будиночком.

Людини бабаки не бояться. Домашній бабак дає себе гладити, лащиться до хазяїна, бере їжу з рук. Може давати потомство при домашньому утриманні. Дитинчата дуже грайливі. Молоді бабаки швидше звикають до людини, грають з ним. Клітка для бабака повинна бути дуже міцною. Без клітини його утримувати вкрай не рекомендується, так як бабак володіє потужними щелепами і вигриза все, що зможе. На зиму обов’язково впадає в сплячку.

Прибирати в клітці бажано як можна частіше, щоб уникнути запаху. З сімейства болячих для домашнього утримання підходить ще бурундук.