Що таке козетка, канапе, пате, конфідан, отоманка …

Взагалі диван (divan) – слово з перської мови і позначає в країнах Близького і Середнього Сходу приміщення, де збирається керівництво країни для обговорення важливих державних справ. Оскільки дебати, бувало, затягувалися допізна, учасникам була потрібна зручні
меблі, яку поступово стали називати точно так само, як і приміщення, тобто диваном.

Що з себе представляв старовинний східний диван? Ні спинок, ні ніжок у нього не було. Це було якесь піднесений над підлогою ложе, усипане подушками або покрите килимами. Ось такими перші моделі диванів були завезені до Франції, зазнали там еволюційні зміни, а потім поширилися по всій Європі. От, приміром, витончений диванчик під назвою канапе.

Чим ця модель відрізняється від кушетки або оттоману (ottomane – широкий диван з подушками, які заміняють спинку, і валиками з боків)? Класичний французький канапе призначався для сидіння тільки 2-3 чоловік. У нього багато витончених ніжок, жорсткі підлокітники і м’яка оббивка. Канапе являє собою як би декілька складених поруч стільців. Ну, а саме слово «канапе» (фр. canapé – диван, кушетка) прийшло до Франції з Греції. Там його запозичили у єгиптян, де conopeum являло собою м’яке ложе з пологом, що захищає від москітів.

Зараз ми називаємо словом канапе просто невеликий витончений диванчик. Англійці ж використовують більш звучні назви: loveseat і settee, тобто диванчик для закоханих або просто для двох сидячих. Кажуть, що в Росію перший диван привіз із Парижа в подарунок імператриці Катерині її фаворит Григорій Потьомкін.

Це був просто обладнаний предмет інтер’єру – «турецький диван», всипаний яскравими подушками, на якому могли вміститися відразу аж 12 чоловік. Напевно, після цього в моду ввійшла пов’язана з диванами гігантоманія. У будинках багатих сановників в ті часи облаштовувалися цілі диванні кімнати, суцільно заставлені м’якою «турецької» меблями. Тут і з’явився цей загадковий «пате».

Пате – абсолютно нова модель м’яких меблів (до речі, в перекладі з французької слово pâté означає м’яку масу, тісто, пиріжок). Найчастіше це острівний круглий диван з піднесенням, спинкою або тумбою-підставкою для вази в центрі. Такі дивани, переживши багато років, випускаються і нині.

Правда, зараз вони вимагають неабиякої винахідливості для розміщення в наших міських квартирах. У старі часи з цим проблем не було – паті встановлювали в центрі диванної, а решта м’які меблі розташовувалася уздовж стін по колу. Класичний варіант дивана моделі пате можна побачити у холі будь-якого готелю.

До сучасного домашнього інтер’єру ще менш пристосований інший тип французького дивана, який користувався успіхом у салонах російських дам –
диван-десадос (des ados, підлітковий вік). Щоб уявити, на що схожа ця модель, подумки поставте поруч два невеликих диванчика, притуливши їх один до одного спинками. Старовинні дивани …

Яких тільки не було у них конструкцій! У другій половині XIX століття ця м’які меблі розвивалася надзвичайно стрімко. У Петербурзьких і Московських салонах можна було побачити візаві (S-образне крісло на двох), лежанки на коліщатках, оснащені ресорами і гвинтами для підйому або опускання, з витонченими спинками і «без притулитися». Диван моделі візаві (vis-a-vis), звичайно, вимагає деяких пояснень. Це, як ми вже відзначали, два симпатичні крісельця, з’єднаних у формі букви S. Ця модель дивана має ще дві назви: «тет» (tet-a-tet) і «конфідан» (confiden).

Його особливість полягає в розташуванні сидять – вони пікантно як би направлені один до одного, що, на думку творців цієї моделі дивана,
створює якісь «хвилюючі» моменти і сприяє довірливості бесіди. Однак повернемося до заданого спочатку питання: чим кушетка відрізняється від канапе?

Виявляється, на класичній кушетці було прийнято напівлежати. Адже назва її йде від французького дієслова сoucher, тобто спати. У такій позі і зустрічали дами своїх гостей і кавалерів у наполеонівську епоху. По суті, кушетка – це м’яка лавка з одним узголів’ям, свого роду перехідна модель від дивана до лежанки. Ще одна відмінність – відсутність у кушетки спинки.

Сучасні виробники меблів називають таку модель ліжком для денного відпочинку (англ. – daybed). До речі, її модернізація створила такі типи меблів для сидіння і лежання, як диван-дюшес, рекамье, козетка і навіть пляжний шезлонг. У XIX столітті в Європі царювала повальна мода на античність. У стародавні часи греки і римляни воліли не тільки читати і писати, але і приймати їжу лежачи.

Меблі в Європі стали виготовляти в стилі «a la antique». Одним з найбільш яскравих зразків її стала кушетка «рекамье», названа по імені відомої світської дами за часів Наполеона. Перше таке ложе було зроблено з фресок, виявленим на стінах стародавньої Помпеї. В одному з музеїв Парижа є картина, де мадам Рекамье відображена лежачої на такій кушетці. Диван-дюшесом стали називати кушетку з округлою широкою спинкою, а ще простіше – крісло, яке з’єднане з банкеткою.

У старі часи використовувався простий спосіб швидко спорудити відсутню в салоні кушетку. Брали два крісла, ставили один до одного сидіннями, а між ними поміщали пуфик. Одного разу хтось з гумором назвав таку конструкцію дивана «розбитою герцогинею» (дюшес-бризі). Сьогодні подібні м’які крісла, що мають приставний пуф, знову в моді. З роками звичаї стали стриманіше, і мода на лежання на кушетці в ході бесіди зійшла нанівець. З’явилася нова модель, так звана козетка.

Форма козеток (фр. la сausette – легка бесіда) буває різною, але загальне у них те, що пара, чинно сидячи обличчям до один одному по різних сторонах дивана і поклавши руки на підлокітник, могла в теж час крадькома стикнутися пальцями за спинкою козеткі непомітно для оточуючих. У наш час козеткой найчастіше називають сидіння в кутовій частині дивана.

Ну ось, добралися і до шезлонга, яке по-французьки звучить як chaise longue (довге крісло). Сучасні шезлонги дуже віддалено нагадують свій прототип. Вони бувають найрізноманітніших моделей і виготовляються з різних матеріалів. Сучасний тип шезлонга, що складається з металевих трубок, настилу з полотна і шкіряного валика під голову, створив знаменитий французький архітектор Ле Корбюзьє.

На закінчення хотілося б відзначити, що нинішні канапе, кушетки і козеткі зовсім не схожі на перші зразки цієї м’яких меблів. Моделі сучасних диванів забезпечені електроприводами, можуть розкладатися, випускаються модулями і стали більш практичними, втративши, на жаль, витонченість старовини.