Бароко – це напрямок в культурі XVII-XVIII століть, засноване в Італії. Зародилося воно в кінці XVI століття в Римі, Мантуї, Венеції і Флоренції. Багато істориків і вчені початком епохи «західної цивілізації» називають саме бароко.

Бароко в архітектурі представлено такими легендарними історичними особистостями, як Л. Берніні, Ф. Борроміні, Б. Ф. Растреллі. Саме ці архітектори були засновниками цього напрямку. Для бароко в архітектурі характерні такі риси, як об’ємність і простір, складні і криволінійні форми. Практично обов’язковий атрибут – колонади, широкі, високі; також наявність різних скульптур, причому, як в інтер’єрі, так і на фасаді будівель.

Як правило, всі колони зверху і знизу прикрашені так званими волютами. Це архітектурна експозиція, виконана, як правило, з того ж матеріалу, що і сама колона, і являє собою завиток, спіраль з гуртком в центрі. Далі, в архітектурі бароко використовуються раскреповки, лучкові фасади і рустовані колони. Багато присутній пілястрів, це різновид колони, тільки вбудована в стіну, що володіє і базою, і капітеллю. Що стосується куполів, то в бароко вони завжди представлені зі складною, хитромудрою формою, виконані в кілька ярусів, шарів. Найяскравішим прикладом куполів в стилі бароко представлені в соборі Святого Петра, що знаходиться в Римі.

До особливостей цього стилю неодмінно варто віднести Теламона або по іншому – атлантів. Величної краси вони представлені в фасаді Ермітажу, Санкт-Петербург. Також в цій будівлі, як і в багатьох інших стилю бароко ви зустрінете каріатиди – це скульптури одягнених жінок, які виступають, як колони в опорі будівлі. Ще в архітектурі таких будівель використовується маскарон, це зображення голови людини, нерідко тварини, в фасаді будівлі. Знамениті будівлі стилю бароко: Версаль, Петергоф, Цвінгер, Аранхуес, Шенбрунн.