Як вибрати пароварку

Схід – справа не лише тонка, але і донезмоги загадкове: дуже багато винаходів прийшло до нас звідти. І пароварку придумали теж там. Хто і як – досі невідомо, зате навіщо – дуже навіть легко обчислюється. Основна зернова культура в Південно-Східній Азії – рис, клейковини в ньому і його борошні дуже багато, от і довелося доісторичним східним людям придумати прилад для готування улюблених страв, щоб не їсти злиплі грудки каші. Кажуть, що першими винайшли пароварку китайці; керамічні судини, відомі як пароварка янь, датовані аж 5000 роком до нашої ери. Але в світлі нових відкриттів народилася теорія, ніби жителі Піднебесної перейняли спосіб обробки їжі пором у арабів, а ті – у берберів Магрибу.

Корейська, в’єтнамська, та і японська традиційні пароварки – це плетені з бамбукової соломки невисокі кошики з кришками. Готувати в такому посуді нескладно; беремо тазик або каструлю з окропом, кидаємо в неї кілька монеток, щоб контролювати, чи залишилася на дні вода, зверху ставимо одну над іншою наші бамбукові плетушкі. Поки монетки дзвенять – вода ще є. На денця пароварок кладемо свіже листя капусти, салату або шпинату, кукурудзяну лушпиння, марлю, харчову фольгу або вкладиші з пергаментного паперу, щоб нічого не провалювалося між соломинок і легше було відмити кошики від залишків тіста, волокон м’яса або шматочків зварених овочів. Єдина неприємність – в посудомийну машину такі плетінки треба щось робити, треба шукати варіант попрочнее.

Європа, та й Росія, довго не визнавала готування на пару, вважаючи за краще їй водяну баню. Зате в епоху «розвинутого соціалізму» домогосподаркам радили готувати рибу саме в пароварці, напираючи на корисність, кращий смак і майже повне збереження вітамінів. Для цього радянським жінкам пропонували каструлю з дірчастій вставкою, на яку і вкладалися продукти. Навіть зараз цю архаїчну конструкцію можна побачити на полицях магазинів побутової техніки.

Час йшов; на межі дев’яностих, в тоді ще незвичних супермаркетах з’явилися імпортні – в основному корейські і японські – пилососи, соковижималки, мікрохвильовки та інші «ознаки цивілізації». Людям стало цікаво, як насправді живуть «пригноблені народи»; колишні радянські громадяни з задоволенням читали про Китай, Корею, Малайзію. Так в наше життя увійшла південно-східна кухня. Багато страв готувалися на пару, тому в Росію стали привозити і досі небачені прилади з невибагливою назвою «пароварка». Але тріумфальний хід пароварки почали порівняно недавно, коли Росію охопила мода на здоровий спосіб життя.

Давайте ж подивимося, у що зуміла еволюціонувати каструлька з дірявої гратами.

Як працює пароварка

Влаштована пароварка нескладно, працює вона і того простіше: нагрівальний елемент кип’ятить воду; пара піднімається наверх і варить все, що лежить в чашах; охолодили вода і сік, що виділився з продуктів, стікає по стінках і потрапляє в спеціальний піддон. Знавці кажуть, що набагато краще, якщо кожна корзина обладнана своїм піддоном: знявши їх, можна приготувати що-небудь немаленьке, начебто цілого бройлера, та й сік з рибки не капає зверху в нижні корзини, просочуючи капусту з морквиною специфічним запахом.

Зараз на ринку з’явилися пароварки із двосторонніми знімними піддонами; їх можна використовувати як для традиційної варіння на пару, так і для готування у власному соку. Так звана «чаша для рису» – єдина ємність без дірок; в ній можна варити різні каші з круп або щось інше м’яке чи в’язке.

Пароварки бувають переносними, вбудовуваними і суміщеними. Переносні – самі звичні, настільні, працюють від мережі; комбінований – ті, що вбудовуються прямо в електродуховку, мікрохвильовку і мультиварку.

Одні моделі пароварок комплектуються корзинами однакового діаметра, інші – різного. Перші зручно міняти місцями, щоб курочка і картопля зварилися одночасно, зате другі простіше зберігати, легко і невимушено склавши їх в найбільшу. Об’єм однієї парової корзини може бути від одного до п’яти з половиною літрів; самі пароварки бувають круглі і овальні.

Пароварки найчастіше виготовлені з жаростійкого пластику, але можна знайти і металеві. Пластик набагато дешевше, зате метал довговічніше, практичніше і краще утримує тепло. У той же час, пластик дозволяє милуватися на те, що вариться в кошиках, стежити, не розвалилася чи брокколі або стручкова квасоля, і фантазувати щодо прикраси улюбленої їжі на блюді. Є ще пароварки зі скляними чашами, найбезпечнішими, але їх мало і коштують вони дуже дорого.

Деякі прихильники старовини запитують: «Чи залишилися ще на прилавках магазинів ті самі пароварки-каструлі, в яких можна готувати на газовій плиті?» Газ, мовляв, набагато дешевше електрики, та й звичку нікуди не дінеш – хочеться варити манти точно також, як мама і бабуся. Так, такі пароварки ще є, причому і класичні, і сучасні.

Пароварки цього типу підходять для всіх плит, навіть індукційних. А чи варто купувати їх чи все ж практичніше буде придбати звичайну, електричну? Адже нагріває і варить пар, а не газ. Пароварка «бере» десь 1 Квт; самі потужна – близько 2 Квт: якщо навіть кожен день включати її хвилин на сорок, то за місяць набіжить 20-30 Квт, що не так уже й дорого за можливість бачити, як готуються ваші улюблені курячі грудки або ніжна, рожева форель. Згадайте, що при неправильному налаштуванні плити можна отруїтися чадним газом, що природний газ вибухонебезпечний і вимагає відмінної вентиляції кухні. Деяким, правда, вибору не залишили: газ проведений далеко не скрізь, а частина забудовників воліє постачати свої будинки тільки електрикою. І до того ж більшість пароварок працюють від розетки: корейці та китайці не дуже люблять платити за досить дорогий газ, от і намагаються обійтися без нього.

Чи потрібна мені пароварка?
Чотири плюса і один умовний мінус

По-перше, вона економить чимало часу, тому що вміє готувати в автоматичному режимі. Все, що потрібно зробити – це покласти в неї нарізані м’ясо і овочі, засипати сиру крупу, ткнути в дві-три кнопочки або повернути ручку, спокійно, без нервування, почекати з півгодини, поки всі Уваров, і дістати з кошиків соковиті, смачні шматочки м’яса, що тануть у роті зелений горошок навпіл з кукурудзою і розсипчастий ароматний рис. І це дуже просто, впорається навіть дитина.

По-третє, в пароварці можна готувати кілька страв одночасно. Не треба сіпатися, намагаючись однією рукою перевернути рибку на сковорідці, інший – помішувати закіпевшую кашу, та ще й тикати вилкою в картоплю, намагаючись визначити, скільки їй залишилося булькати в каструльці. Збережеться природний колір їжі; бризки масла не будуть бруднити поверхню плити й кухонні столи; ваша їжа НЕ пригорить і не перетравиться, тому що за нею стежить автоматика; отскребать посуд від нагару теж не доведеться: ви ж парите, а не смажите.

І, нарешті, в пароварці можна розморожувати продукти, не боячись, що вони перегріються і подпекутся. У тій же мікрохвильовці куряча шкірка часто пересихає від розморозки, а овочі покриваються неприємною жорсткої скоринкою.

З мінусів відзначу смак їжі, який може відрізнятися від звичного. Але «незвичне» не обов’язково означає «прісне»; якщо вам не доводиться пильнувати найсуворішу дієту, сміливо використовуйте спеції, і, можливо, така їжа сподобається вам навіть більше набридлих звичних варіантів.

Що ще варто дізнатися перед придбанням

І ось ви впевнені в тому, що пароварка вам не просто потрібна, а прямо-таки необхідна як повітря. Ви вирішили зайнятися собою, скинути пару кілограмів до літа і хочете відтепер харчуватися тільки ситними і здоровими стравами. Давайте тоді подивимося, який агрегат вам підійде і, до того ж, буде добре вписуватися в інтер’єр кухні. Слабкий родині краще вибирати компактну пароварку з кошиками об’ємом 1-2 літри; господині або господареві, що готують страви на п’ятьох-шістьох людей відразу, потрібен прилад з кошиками обсягом не менше 4-5 літрів.

Куди ж поставити щойно куплену пароварку? На тверду, рівну, незаймисту поверхню, причому відстань від агрегату до меблів повинно бути не менше 20 сантиметрів в сторони і приблизно метр у висоту від кришки до нижньої стінки шафи. Врахуйте, що меблі на кухні – особливо дерев’яні поліровані стінки шафок, – не дуже-то любить пар: від води вона розбухає, а коли висихає – тріскається.

Майбутньому власникові диво-приладу треба обов’язково пам’ятати, що пароварку під час роботи не можна ні переносити, ні пересувати, інакше окріп може розлитися і не тільки пошкодити меблі, а й ошпарити вам руки і ноги. Система захисту від википання води – штука, зрозуміло, корисна, але краще кожні 30 хвилин перевіряти, скільки води залишилося.

Ні в якому разі не накривайте пароварку ганчіркою або рушником! Я вже не кажу, що суворо заборонено підпускати до працюючих електроприладів маленьких дітей і домашніх тварин. І не пробуйте виймати гарячі парові корзини без спеціальних рукавичок або прихваток: пароварка таки сильно нагрівається, тому про неї легко обпектися; нехай не так сильно, як про розпечену конфорку електроплити або палаючий газ, але все одно відчутно.

Розкажу про парочку хитрощів: лоток для збору соку і води, вже що стекла по стінках кошиків, повинен мати глибину не менше двох сантиметрів. Чому – з занадто дрібного піддону потрібно буде все виливати, інакше ця неприваблива суміш потрапить в ту чашу, де кипить вода, виробляючи потрібний нам пар, а потім і виплеснеться на нагрівальний елемент.

Якщо ви бажаєте, щоб страви зберігалися теплими після приготування, вибирайте пароварку з режимом Keep Warm. Ця функція дозволяє підтримувати температуру страви до 12 годин, а в поєднанні з режимом «Відстрочка старту» і зовсім автоматизує процес: включили, виставили час, до якого все повинно бути повністю готове, зайнялися своїми справами і отримали гарячу, смачну їжу до сніданку, обіду або вечері.