Вапняк, доломіт, мармур, крейда, гіпс і сіль – там, де залягають ці розчинні породи, утворюються карстові печери, що вимиваються водою. У них можна побачити звисаючі з «стелі» і виступаючі з «статі» мінеральні нарости – сталактити і сталагміти.

Ці терміни введені в літературу датським природознавцем Оле Ворм у 1655 році. Сталактити (від грец. Stalaktites – «натік по краплі») – це натічні-краплинні утворення, найчастіше кальциту (CaCO3), що звисають зі стелі печери. Вони можуть мати конічну або циліндричну форму.

Дощова вода просочується через склепіння печери, розчиняє в собі вапняк, що міститься в гірській породі, і повільно капає з «стелі». При цьому частина води випаровується, а розчинений у ній вапняк кристалізується заново у вигляді кам’яних «бурульок». Так утворюються сталактити.

Освіти можуть мати також форму «соломинок», «бахроми», «гребінок» та інші. Довжина сталактитів в окремих випадках доходить до декількох метрів. Краплі вапняної води, що впали вниз, також випаровуються, а розчинений вапняк залишається в місці падіння крапель. Сталагміти (від грец. Stalagmites – «крапля») – це «перевернуті» натічні-краплинні утворення, що ростуть у вигляді конусів з дна печер та інших карстових порожнин.

Найвищий у світі сталагміт, знайдений у печері Лас Вільямс (Куба), має висоту 63 метри.

Розчинення води у вапняку відбувається по хімічній реакції: CaCO3 + H2O + CO2 <=> Ca (2 +) + 2 HCO3 (-).

Саме коли реакція йде у зворотний бік (при певних умовах), формуються сольові відкладення. Опадонакопичення і двосторонній зростання вапнякових «бурульок» триває століттями і тисячоліттями.

Піднімаючись назустріч сталактити, сталагміти нерідко зростаються з ними і утворюють сталагнати, що мають вид колонноподобних утворень. У цьому випадку весь простір карстової печери може бути всіяне мінеральними колонами химерної форми