Що буде зі світом

Сфера життя людства, зміни в якій передбачити, мабуть, найскладніше – це політика. Однак фахівці і тут висувають певні прогнози. Частина політологів впевнена, що нинішній однополярний світ з економічним і військовим пануванням США може піти в минуле через вихід на політичну арену нової наддержави.

В якості головного кандидата називають Китай, проте ряд експертів враховують і перспективи Євросоюзу. У цьому випадку розстановка сил у світі зміниться аж до ризику нової холодної війни між державами.

В економіці також можна простежити тенденції, які вплинуть в майбутньому. Через 30-50 років можна чекати проблем в енергетиці. У нинішній економіці основну роль відіграють нафта і природний газ, однак це не поновлювані ресурси. Родовища з часом виснажуються, а нові вдається знаходити у важкодоступних місцях, наприклад в районі Північного полюса, де вартість видобутку значно зросте. Тому сподіватися можна тільки на вчених, які зможуть створити безпечний і поновлюваний аналог бензину.

Окремим економічним ризиком стає продовольча криза. Населення зростає, а грунти, особливо в країнах, що розвиваються, виснажуються. Все це вже призвело до недоїдання для частини населення Африки і південно-східної Азії, що згодом може і посилитися.

Окремим питанням майбутнього можна вважати демографію. Сучасний зростання населення пов’язаний з інерційними процесами, викликаними поліпшенням медичного обслуговування і запізнілим переходом ряду країн до сучасної малодітних родині. Однак, незважаючи на зростання населення, народжуваність скорочується у всьому світі, навіть в Екваторіальній Африці.

Не тільки в більшості європейських країн, але й Китаї, і навіть в Ірані вона опустилася нижче двох народжень на жінку, тобто до рівня простого відтворення. В результаті з початку дев’яностих років падають темпи зростання чисельності населення. За прогнозами ряду демографів до 2100 року кількість людей у світі має стабілізуватися і не перевищувати 10-12 мільярдів.

Згодом можливе навіть деяке скорочення числа жителів Землі. Причому в другій половині XXI століття основний спад народжуваності і чисельності населення повинен припасти саме на країни, що розвиваються, у той час як Європа вийде на рівень простого відтворення.