Щеплення – болюча тема для багатьох батьків. У наш час, коли стала доступна інформація про вакцинації, її супротивників стає все більше. На просторах Інтернету можна знайти безліч сайтів, які створюються в допомогу молодим і недосвідченим батькам. Постраждалі від щеплень лякають молодих матусь, а батьки, чиї діти важко перехворіли дитячими хворобами, радять не грати зі здоров’ям дитини і щепитися як годиться. А як годиться? Часто і багато.

У перші 24 години життя дитині проводять щеплення проти гепатиту В. Протягом наступних 3-5 діб – БЦЖ. За виконанні дитині трьох місяців проводять вакцинацію проти дифтерії, кашлюку,  правця та поліомієліту. Друга та третя вакцинація – в 4,5 і 6 місяців відповідно. В рік дитині проводять щеплення проти краснухи, кору,  а також паротиту. З 1,5 років до чотирнадцятирічного віку проводиться ревакцинація проти вищеперелічених хвороб.

Напрошується питання, чи не забагато? Кому вакцинування дійсно необхідно, хто в групі ризику? Це діти наркоманів, повій, батьків, ведуть асоціальний спосіб життя. Немовля навряд чи піде найближчим часом в перукарню або стоматологію, вийде грати на майданчик, де частенько збираються наркомани, тому має сенс додатково травмувати новонародженого, який і без того переніс величезний стрес?

Бацила Кальметта-Герена, або БЦЖ. Вакцина БЦЖ вводиться дитині в перші дні життя, в пологовому будинку. Оскільки питання захворюваності на туберкульоз коштує в нашій країні досить гостро, педіатри наполегливо радять захистити дитину за допомогою щеплення. Тільки ось незрозуміло, чому при майже повній охопленні щепленнями БЦЖ стільки людей хворіють на туберкульоз? Туберкульоз – хвороба соціальна.

Якщо в країні голод, війна, антисанітарних обстановка, туберкульозом може захворіти навіть та людина, яка була щеплена за всіма правилами. Але якщо в родині немає хворих на туберкульоз, батьки піклуються про своїх дітей, прищеплюють їм навички гігієни та здорового способу життя, загартовують їх, чи потрібно робити щеплення БЦЖ? Коклюш, дифтерія і правець – хворобу досить небезпечні.

Однак, як показує статистика, смертність від цих захворювань висока в основному в країнах третього світу. Нескладно вибудувати логічний ланцюжок: в тих місцях, де немає чистої питної води, де антисанітарні умови життя, хвороби будуть поширюватися значно швидше, і відносити більше життів, незалежно від проведення вакцинації. У поліклініках батьки зустрічають нерозуміння з боку педіатрів.

Як це, не робити щеплення? Адже вони всерйоз вважають, що без щеплень ми б давно вимерли. Але ж нам не роблять щеплень від СНІДу, скарлатини, тифу, холери, тоді чому ж ми ще живемо? Скільки чоловік щорічно гинуть в автомобільних аваріях, скільки майбутніх громадян знищуються під час абортів?

А нас лякають дитячими хворобами. Тема щеплень настільки складна, що не кожен батько хоче заглиблюватися у вивченні цього питання і спокійно дозволяє лікарям розпоряджатися здоров’ям власної дитини. Але ми знаємо, що такі дії іноді обертаються для батьків трагедією. Тому хочеться порадити всім, хто стоїть перед вибором – подумайте!

Уважно вивчіть протипоказання до введення вакцини, ознайомтеся з можливими ускладненнями, вивчіть статистику захворюваності у вашому регіоні. Рішення повинні приймати тільки ви, але не лікар, якому дано наказ прищепити якомога більше дітей. Який би вибір ви не зробили, пам’ятайте – відповідальність лежить тільки на вас.