Ми провели поки що нечисленні спостереження за хворими, що страждають неврозами (транзиторна гіпертонія, коронарний ангіоневроз і ін.). Наші дані показують, що при інших неврогенний обумовлених захворюваннях описаний комплекс обмінних, судинних порушень зустрічається значно рідше або протікає по-іншому.

У хворих на гіпертонічну хворобу також спостерігається центральний вегетативний синдром, але він виражений дещо інакше: крім гіпертонії, т. Е. Крім зовсім іншого, ніж у хворих, які страждають на виразкову хворобу, функціонального стану вегетативних приладів, що регулюють артеріальний тиск, ми не спостерігали тих змін вуглеводного обміну і ритму діурезу, які були у хворих на виразкову хворобу. Поряд з цим, .при гіпертонічної хвороби нерідко бувають виражені порушення ліпоїдного обміну, що позначається в гіперхолестеринемії або в схильності до останньої. На подальших етапах гіпертонічної хвороби розвивається ряд порушень обміну речовин (вуглеводного і водного), в походженні яких велике значення має зміна виконавчих органів.

Відповідаючи тепер на поставлене запитання, чому ж при наявності змін в вищих відділах центральної нервової системи розвивається то виразкова, то гіпертонічна хвороба, ми вважаємо, що можна висловити наступні припущення.

По-перше, можливо, що мова йде про різному функціональному стані вищих вегетативних центрів. При порівнянні змін обміну у хворих, які страждають на виразкову хворобу, і хворих на гіпертонію (це стосується стану регуляції судинного тонусу, ліпоїдного, водного, вуглеводного обміну та ін.) Виявляється, що ці порушення здебільшого неоднорідні.

По-друге, досить імовірно, що при різних патологічних станах зміни центральної нервової системи мають різну локалізацію і кор- Релір з відповідними периферійними змінами, що і призводить до розвитку тих чи інших «органних» змін, наприклад, до виразкової хвороби.

По-третє, можливо, що перенесені в минулому хвороби і травми (психічна, фізична, токсична, а також спадкова нестійкість) створюють змінену реактивність і підвищену чутливість відповідного аналізатора (в його периферичної або центральної частини) і тим самим привертають орган або систему до порушення діяльності під впливом певних етіологічних факторів.