Не дивлячись на те, що назва «нейропсихология» складається з двох слів, одне з яких психологія, наука ця одночасно є частиною клінічної неврології. Нейропсихологія займається вивченням впливу мозку на психічну діяльність людини. Оскільки всі психічні процеси протікають саме в мозку, то не складно припустити, що він і його діяльність пов’язані з психікою. Про це свідчать в першу чергу психічні хворі, чия хвороба носить фізіологічний характер.

Коли нейропсихологія тільки почала формуватися в рамках клінічної неврології, вчені звертали увагу в основному на усні описи хворих своїх станів, тобто інтроспекцією. Але поступово інтерес дослідників привернув інший аспект, а саме вивчення впливу на психіку пошкодження окремих областей мозку або навпаки – стимулювання цих областей.

Були відкриті дивовижні факти, такі як наприклад суб’єктивна сліпота. Вона характеризувалася втратою зору в зв’язку з пошкодженнями потиличної частини мозку. Але при цьому, нічого не бачачи, людина могла описати форми предметів і навіть їх колір.

Це могло означати лише те, що об’єктивно хворі бачили предмет, а суб’єктивно були сліпі. Встановлено це було лише завдяки усного опитування, на який випробовувані тварини зовсім не здатні – їх би вчені в подібній ситуації вважали зрячими, тим більше, що втратив зір тварині простіше орієнтуватися в просторі, ніж людині.

Поступово, зусиллями різних вчених, багато з яких працювали в нашій країні, нейропсихологія виділилася в самостійну науку і під її крило потрапили люди, чий головний мозок з різних причин отримав пошкодження, що відбилося на їх психіці, не тільки в особистісному, а й просто в фізіологічному сенсі (як вище наведений приклад). Лікуванням цих людей і пошуком коштів мінімізувати наслідки пошкоджень, а так само вивченням мозку і його зв’язку з психікою і продовжує займатися ця наука.