Для того, щоб визначити ноту і прочитати її, потрібно як мінімум, знати що це таке! Ви згодні?
Давайте спробуємо розібратися із цим питанням. Оскільки, людство не стоїть на місці від самого початку його існування, воно рухається вперед, розвивається, разом з ним крокує вперед і його культура. У загальну культуру людства входить і такий розділ як музична культура. І, відповідно, музична культура теж росте і розвивається.

Ось з цим розвитком і навчилися люди записувати звуки, які вони чують. Так народилися певні музичні композиції, мелодії. І щоб їх не забути, передати наступному поколінню, люди вирішили прийняти єдину форму запису звуків. Були придумані певні знаки і форми, які і до цього дня є універсальною мовою музики для всіх народів.

Ось саме ноти і є ті самі певні умовні графічні знаки, якими можна відобразити на папері музичну композицію або мелодію. Більш того, в ці знаки вкладений глибокий сенс. Ноти здатні навіть показувати висоту і тривалість кожного звуку. Вони, за своїми властивостями схожі з буквами алфавіту. Ноти, як і букви можна читати. Але, вимовляючи ноти вголос, людина, що читає їх, співає, тобто відтворює певну мелодію. І ось щоб мелодія була правильна, не фальшива, ноти потрібно вміти визначати, а для цього потрібно знати правила їх написання на нотному аркуші або таборі, говорячи музичною мовою.

Безумовно, найкращим варіантом вивчити і навчитися розпізнавати ноти – це відвідати курс навчання в музичній школі. Після закінчення такої ви обов’язково будете вміти визначати ноти на слух, а не просто читати їх з аркуша.

Але, якщо ви володієте посидючим і твердим характером, нотний науку цілком можна освоїти і самостійно.

Для початку необхідно вивчити назви всіх нот. Не лякайтеся. Їх набагато менше, ніж букв в будь-якому алфавіті. Нот у всьому світі всього сім: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. І в такому ж порядку вони розташовуються на клавіатурі музичного клавішного інструменту.

Щоб написати ноти на аркуші, перш за все, потрібно накреслити п’ять паралельних горизонтальних ліній. У вас вийде нотний стан. Ноти можуть розташовуватися і на самих лінієчку, і між ними, але обов’язково знизу вгору. Для розширеного діапазону можна використовувати додаткові маленькі лінійки під і над нотним станом.

Дивлячись на ноти, написані на папері можна визначити їх висоту звучання, тобто, чим нижче написана нота – тим нижче її звук, і навпаки, чим вище нота знаходиться на таборі – тим вище її звучання.

Кожна нота закріплена за певною рядком нотного стану і їх проміжками. Порядок цей ніколи, ні за яких обставин не змінюється. Нота «до» пишеться на додаткової нижньої лінійці, «ре» – під першою лінійкою, «мі» – на першій, «фа» – між першою і другою, і так далі. Тому, щоб визначити ноту, потрібно всього лише визначити її позицію на аркуші нотного стану.

Що б правильно визначити звук ноти, потрібно спочатку подивитися на знак – ключ, який завжди стоїть на початку нотних ліній. Ключів буває два – скрипковий (ключ «сіль») і басовий (ключ «фа»). У скрипковому ключі розташовуються ноти верхнього регістру, а в басовому – нижнього.

Скрипковий ключ пишеться на лінії ноти «соль» першої октави, а басовий – на лінії ноти «фа» малої октави. Отже, всі інші ноти будуть розташовуватися відносно цих ключів. І звук їх буде або басовий і низький, або скрипковий і високий.

Ось такі нескладні ази музичної грамоти, яку ви цілком можете освоїти самостійно. Це не складно, правда?