Як поводитися з зарозумілим людиною

Коли ми старішаємо, ми перестаємо приймати себе такими, якими були раніше, і навіть уявити собі не можемо, що колись були безпорадними і нездатними на дурні вчинки. Ця межа в самосприйнятті є захисною межею, що дозволяє залишити весь негатив минулого в тій частині нашої пам’яті, яка не особливо впливає на нашу справжнє життя. У деяких випадках, щоправда, цей негатив просочується в цю реальність і псує нам життя.

Наприклад, люди починають вести себе, як діти: стають образливими, дурними і необачними у своїх вчинках. Це відбувається через те, що на якомусь етапі розвитку своєї свідомості, людина отримує психологічні травми, які перетворюються в незагойні рани душі. Люди, які відчувають, що у них на душі не все спокійно, знаходять різні способи компенсувати ці душевні страждання за рахунок оточуючих.

Наприклад, занадто слабкий характером чоловік часто вибирає собі в дружини, як кажуть, матусю, здатну подбати про нього, як про дитину. Або травмований в дитинстві чоловік перетворюється в деспотичного начальника, намагаючись підсвідомо принизити підлеглих, морально підносячись над ними.

Зарозумілість виникає в тому випадку, коли людина відчуває тиск проблеми з своєї підсвідомості, але з усіх сил намагається стримати цей вплив. Народна приказка «З грязі в князі» вказує нам на те, що ця проблема не нова в нашому людському світі.

Коли людина ще пам’ятає про те, хто він був і що робив зовсім недавно, але соромиться свого минулого, той намагається забути про нього, підсилюючи свої позиції на новому етапі життя. І ось тут-то і виникають складнощі і перегини. Коли людина йде по вулиці і не дивиться собі під ноги, наприклад, щоб не бачити сміття або недопалків на тротуарі, то він може захопитися і занадто високо задерти голову, втративши з уваги те, що твориться у нього під ногами.

Нескладно собі уявити, що трапиться, якщо під ноги попадеться камінь, дріт або гілка – такий верхогляд просто спіткнеться і розпластався на асфальті. Це він зробить, звичайно, не спеціально, але випадковістю назвати падіння теж не можна, під ноги дивитися-то потрібно!

У відносинах між людьми таку ситуацію верхоглядства розпізнати складніше, але одна з ознак – це так зване зарозумілість. Я спілкувався з подібними особистостями і на перевірку виявлялося, що вони часто дуже ранимі і навіть нещасні люди. Однак від цього не легше тим, хто страждає від зарозумілості таких людей. І єдино ефективний і простий вихід, що дозволяє адекватно спілкуватися з ними – це повернути їх на землю, як мовиться, в дану реальність.

Пам’ятаючи про те, що така поведінка – всього лише захисна функція свідомості, потрібно дати зрозуміти людині, що ви поважаєте його досягнення і не дозволите собі ущемити її права. Кращий спосіб – це похвалити людини, нехай навіть без приводу. Привід в такій ситуації, як завжди, це його неусвідомлюване напругу, яка провокує неадекватність у поведінці. Нерідко можна почути про начальника-самодура, які вже не контролюють себе через внутрішню роздратованість.

Напружений рух по життєвому шляху, кар’єрних сходах вимагає багато сил, особливо у людей з важким несвідомим вантажем, що накопичується ще при знаходженні в утробі матері. Для них будь-яке досягнення в житті дуже значимо, тому вони цінують кожен мікрон витраченої енергії.

Уявіть, як себе високо підносять чиновники, що домоглися або довго чекали крісло начальника! Але й звичайна людина не дозволить принизити свої досягнення, тому про всяк випадок буде вести себе кілька зарозуміло.

Інша справа, коли ми стикаємося із зарозумілістю людини, яка, навіть нічого не досягнувши в житті, може вести себе зухвало просто тому, що якась енергія або риса характеру буде його до цього підштовхувати. Особливо, якщо такі люди постійно перебувають у боротьбі і прагненні досягти нових вершин на життєвому шляху. Так що ми для них просто можемо здатися сонними мухами або дітьми з пісочниці, звичайно, в переносному значенні.

У відносинах людини-достігатора з іншими людьми часто проявляється його егоїстичність. Вірніше те, що сприймається з боку, як егоїзм. Для нього самого це таким не є. Він вважає, що коли досягає своєї мети, близькі також виграють. Але від цього близьким не легше, адже людина, спрямований до мети, витрачає не тільки свої ресурси.

Він захоплює і чужі. Адже увага і турбота, і навіть ранковий чай, приготований з любов’ю, – все це допомагає йому в досягненні успіху. Однак оскільки часто такі люди пишаються своїми планами, а не реальними досягненнями, їх нескладно поставити на місце. Якщо ви залежите від такої людини, зрозуміло, що йому сподобається ваше підпорядкування, але якщо він залежить від вас, то у вашій владі зробити так, щоб ваші цілі стали загальними.

Залежність не дуже хороша позиція для прагнучого до самореалізації людини, він буде цьому опиратися, при цьому демонструючи якраз те саме зарозумілість. Пам’ятайте, що це просто захист і не робіть помилок у спілкуванні з ним, щоб він перестав захищатися: не намагайтеся явно підпорядкувати його собі або вказати на його залежність; не ставте йому палиці в колеса, особливо коли він кинувся до своєї мети; не наполягайте на його неправоті, визнаючи, що людині властиво помилятися.

Якщо вам вдасться вимкнути захист, то ви знімете зайву напруженість у його підсвідомості, і його зарозумілість відступить, відкриваючи більш приємні риси його характеру.