Що відзначаєть в третю неділю вересня

Ось цей самий Указ і встановив, що відтепер і надалі День працівника лісу
відзначається в Радянській країні кожна третя неділя вересня. Враховуючи дату його прийняття, люди, чия робота і доля тісно пов’язані з лісом, ніяк не могли в цьому ж, 1980 році, відзначити своє професійне свято у встановлені Президією Верховної Ради строки.

До того моменту, коли Указ не тільки прийняли, але і офіційно опублікували, вересень вже пройшов. Він адже – до жовтня. Відповідно, виходить, що перший День працівника лісу в СРСР повинні були відзначити тільки в 1981 році. І аж ніяк не раніше. Не можуть же вагони бігти попереду паровоза! Точно? Не можуть? А ви сходіть на найближчу сортувальну станцію. Подивіться, як працює маневровий локомотив. Уважно подивіться!

І тоді обов’язково побачите, що досить часто тепловоз не тільки тягне вагони за собою, але і попереду себе їх штовхає … І тоді що? Виходить, можуть? Можуть, можуть … Особисто я свій перший День працівника лісу зазначив у третю неділю вересня 1979 року. Якось вже говорив про те, що свята можуть бути даровані нам згори. Але більш приємні ті, які ми самі для себе встановлюємо.

Ось і з Днем працівників лісу так вийшло. Народ його сам для себе встановив. І став відзначати, прив’язавшись до вихідного дня – неділі. У будній день якось не дуже посвяткуєш. Працювати треба. А третю неділю вересня чому? Тут треба згадати, що перше «Лісове законодавство» Союзу РСР було прийнято в 1977 році.

І не аби коли, а … Правильно! У вересні. І якщо комусь потрібні точні дати, то 18 вересня. А 18 вересня 1977 … Теж правильно! Було третім неділею цього першого осіннього місяця. Ось народ і відзначив цю подію, знакова для всіх працюючих у галузі людей. З розмахом відзначив!

Як-не – перше лісове законодавство за шістдесят років Радянської влади. Нарешті … – Хлопці … Невже збулося? До нас обличчям повернулись! Загалом, добре відзначили. Так, що запам’яталося воно. І зажадало повторення. Як мінімум, через рік.

Ось так і склалася традиція. Вірніше, її самі склали. Ті люди, для яких ліс – це не просто щоденне робоче місце. А щось – значно більша. Ну, а Указ … Він уже офіційно оформив і закріпив сформовану до нього. Це свято не спустили до нас зверху у вигляді рознарядки – відзначайте, мовляв. І радійте. Можна. Ні. Ми самі для себе вирішили, – будемо …

Будемо святкувати! І почали це робити. Без жодного дозволу. Просто тому, що цього душа попросила. І може бути, саме тому … Тому що самі. Тому що душа попросила. Ось вже більше двадцяти років немає тієї країни, в якій колись почали відзначати це свято.

А свято – є. Залишився. І так само, як і тридцять років тому, в третю неділю вересня цей День відзначають усі, хто не тільки працює, а й любить ліс. Тому що це не просто один з найбільш поширених видів біогеоценозу, загальною площею по всьому нашому, не такому вже й маленького кульці, близько 38 млн. квадратних кілометрів.

Ліс – це щось значно більше. Пам’ятаєте, як один з героїв Віктора Драгунського захоплено говорив: «Він живий … І світиться!»? Ось і ліс – такий же. Живий. І професійне свято тих людей, завдяки яким ліс живе, – теж … Теж живий! Зі святом вас усіх, мої дорогі! Всіх.

Зі святом всіх. З Днем працівника лісу!