Рукола – дворічна рослина родини капустяних, що стрімко набирає популярність у нас. Ще вона також продається під назвами ерука, Інду і Рокет-салат. На Русі рослина, яка зараз називають руколою і вважається примхою гурманів, росла в середній смузі як бур’ян і в народі іменувалося гулявник або гусеничник. Втім, це була дика рукола, а про користь окультуреної руколи і про те, як її готувати, багатьом співвітчизникам ще належить дізнатися.

Рукола поширена в Південній і Центральній Європі, Європейської частини Росії і на Північному Кавказі, в Малій і Середній Азії. Найактивніше її вирощують в Італії, і саме ця країна подарувала світу кращі рецепти страв з руколою. Рослина має ліровидні-перисті листки і містить алкалоїди і флавоноїди, що надають йому вельми специфічний гострий і трохи гіркуватий смак. Деякі характеризують його як гірчично-горіховий.

У 100 грамах салату міститься всього лише 25 кілокалорій, тому її так обожнюють всі, хто сидить на дієті. Рукола багата клітковиною, вітамінами групи А, B, С, Е, К, а також кальцієм, магнієм, фосфором, йодом, марганцем. З часів античності її високо цінували за її цілющі властивості: вона стимулює роботу шлунково-кишкового тракту, прискорює обмін речовин, має сечогінну, антибактеріальну та лактогенну ефектом, нарешті, підвищує гемоглобін і зміцнює імунітет.

Салат з руколи рекомендують людям, що страждають від ожиріння, цукрового діабету, виразки. У косметології з її подрібненого листя роблять маски для обличчя. Найбільш характерний приклад – відбілююча маска. Дві столові ложки пюре руколи плюс лимонний сік – і маска готова.

Ще один позитивний момент полягає в тому, що зростаюча як бур’ян рукола абсолютно невибаглива і не вимагає ніякого специфічного догляду. Тому її легко можна вирощувати у себе на грядці на дачі. Більш того, насіння можна навіть посадити у квітковий горщик. У відкритий грунт рукколу садять в березні-квітні, одразу після того як зійде сніг. Все що потрібно надалі – це регулярний полив і прополка.

У кулінарному мистецтві рукколу використовують як в якості самостійного інгредієнта, так і у вигляді приправи. З неї роблять різноманітні салати, її додають в різотто, пасту і піци. Чого вона «не любить», так це високих температур, тому її не рекомендується гасити, варити, смажити.